FANDOM


Шерман - американський покращений середній танк.

Шерман
Sherman
Призначення

Протистояння всім наземним цілям

Виробник

США

Початок створення

1942+

Застосування у військах

Атаки на наземні цілі супротивника

класифікація

Покращений середній танк

Екіпаж

5 осіб

Вага

30,5 тон

Потужність двигуна

400 к.с.

Паливний бак

Бензиновий( у флоту дизельні танки)

Витрата палива

340л/100 км

Максимальна швидкість

35км/год

Число передач

Механічна 5-ти швидкісна

Бронювання корпусу

45мм

Озброєння

кулемет 30 калібру,бронебійні і осколково-фугасні гармати

Експлуатацію розпочато

1942 рік

Виведений зі складу військ

До нашого часу на службі у американців

статус

Ціна покращення із Лі 25 доларів, ціна танка 20 доларів



Різниця між попередником Редагувати

Його створення являється випадковим, щоб замінити невдалу модель Лі.По броні він схожий із попередником, але Шерман кращий за нього у рухомості, дальності пострілу і ефективності

в бою.

Історія створення Редагувати

Історія танка М4 Sherman розпочалась в 1939 році, коли Американські військові, перелякані військовими баталіями старого світу, зрозуміли, що бронетехніки в їхніх ангарах було недостатньо для ведення війни, а ті танки, які в них були, було просто неможливо зрівняти з Європейськими. Генералітет видав наказ створити середній танк. Американські танкові конструктори раніше не робили середніх танків, тож шлях до успіху був дуже довгим. Керуючись здебільшого даними, а точніше чутками, які надавала розвідка, вони нарешті вирішили просто створити корпус, та встановити в нього як можна більше кулеметів, так народився танк М2 medium.

Звичайно цей танк не задовольнив генералів, тож вони наказали продовжити роботу. Достатньо швидко вони зрозуміли, що основним озброєнням танка повинні бути не кулемети, а гармата. Але і тут не все йшло так гладенько. Американські конструктори розпочали суперечку, щодо того, куди потрібно встановлювати цю гармату, в башту, чи в корпус. Після недовгої суперечки, обидві сторони погодились піти на компроміс, і встановили в танк дві гармати, велику в корпус, і трішки меншу в башту. так народився танк M3 General Lee (інша назва М3 Grant). В першому-ж бою вони продемонстрували приголомшливі результати.

Перший прототип танка був готовий в вересні 1942 року. Тож через певний період часу в серійне виробництво пішов танк із назвою М4 Sherman(Ше́рман) В цьому танку відображались усі особливості американського танкобудування того часу. Ось наприклад вони вважали, що висота танка повинна була бути більшою за його ширину. М4 Sherman було запущено в серійне виробництво в 1942 році. Дуже швидко він став основним танком, стояв на озброєнні не тільки США, а й Англії. Танк «Шерман» поставлявся за ленд-лізом також і в СРСР. Від серії МОЗ він відрізнявся головним чином конфігурацією корпусу і компонуванням озброєння. Схема силової передачі, її компонування і конструкція основних агрегатів залишилися колишніми, що обумовлювалося прагненням при переході на новий тип машини, зберігши високі темпи виробництва.

Шерман випускався фірмами:

  • Pressed Steel Car Corporation (1000 танків, з липня 1942 р. по серпень 1943 р.)
  • Boldwin Locomotive Works (1233, з січня 1943 р. по січень 1944 р.),
  • American Locomotive Corporation (2150, з лютого але грудень 1943 р.),
  • Pullman Standart Car Corporation (689, з травня по вересень 1943 р.),
  • Detroit Tank Arsenal (1676, з серпня 1943 р. по січень 1944 р.).

Шерман у дії Редагувати

Північноафриканська кампанія Редагувати

Перший Sherman прибув до Африки у серпні 1942 року, це був M4A1 з гарматою M2, що використовувався для навчання танкістів і обслуговуючого персоналу. У вересні прибула перша партія нових танків, і 23 жовтня вони вступили в бій під Ель-Аламейном. Всього на початок бою англійська 8-а армія мала 252 M4A1 у складі 9-ої ї танкової бригади та 1-ої і 10-ї танкових дивізій. Попри те, що на озброєння Африканського корпусу до того моменту вже надійшло кілька десятків PzKpfw III і PzKpfw IVз довгоствольними гарматами, «Шермани» показали себе дуже непогано, продемонструвавши хорошу надійність, маневреність, адекватне озброєння і броню. На думку англійців, нові американські танки мали досить вагому роль в їхній перемозі.

Американці вперше застосували «Шермани» в Тунісі, 6 грудня 1942 року. Недосвідченість американських танкістів і прорахунки командування призвели до великих втрат у контратаках проти добре підготовленої ПТО (протитанкова оборона). Надалі тактика американців покращилася, і основні втрати «Шерманів» ставилися не до протидії німецьких танків, а до протитанкових мін (що викликало розробку Sherman Crab), діям протитанкової артилерії та авіації. У військах танк отримав хороші відгуки, і дуже скоро «Шерман» став основним середнім танком в американських частинах, замінивши середній танк M3.

У цілому M4 виявився дуже хорошим танком для військових дій в пустелі, що підтвердила і його післявоєнна історія. На дуже великих і рівних африканських просторах М4 показав хорошу швидкість ходу, зручність роботи екіпажу, відмінний огляд і зв'язок. Танку не вистачало дальності ходу, але союзники вирішували цю проблему за рахунок відмінно працюючих служб постачання, крім того, танкісти часто возили з собою додаткове паливо в каністрах.

14 лютого 1943 в Тунісі відбулося перше зіткнення «Шерманів» (1-й тп 1-й тд) з новим важким німецьким танком Panzerkampfwagen VI Tiger (501-й важкий танковий батальйон), в яких проявилася нездатність M4 боротися на рівних з важкими німецькими бронемонстрами.

У Європі Редагувати

Вперше М4 на Європейському театрі воєнних дій був застосований при висадці в Сицилії, де діяла 2-а бронетанкова дивізія та 753-й окремий танковий батальйон. До моменту початку операції «Оверлорд» командування союзників усвідомлювало, що розроблений в середині 1942 року «Шерман» у 1944 році вже застарів, оскільки зіткнення з важкою німецькою технікою в Італії показали нестачу бронювання, а головне — озброєння «Шермана». Американці і британці відреагували на цю ситуацію по різному.

Англійці в терміновому порядку почали роботи з установки на наявні «Шермани» своєї нової протитанкової 17-фунтової гармати, яка показала відмінні результати в боротьбі з німецькими танками, в тому числі і важкими «Тиграми» і «Пантерами». Роботи йшли цілком вдало, але масштаби переозброєння були обмежені незначним виробництвом самої гармати, і боєприпасів до неї. Американці, яким було запропоновано проводити 17-фунтові гармати на своїх заводах, від цієї пропозиції відмовилися, віддавши перевагу виробництво власних моделей. У результаті, до початку активних бойових дій у Франції англійці мали в своєму розпорядженні всього декількома сотнями Sherman Firefly, розподіливши їх за своїм танковим частинам, приблизно по одному на танковий взвод.

Американці ж, незважаючи на наявний у них на той час досить солідний досвід застосування танків (хоч і менший, ніж у англійців), дотримувалися думки, що танки в першу чергу слід використовувати для підтримки піхоти, а для боротьби з ворожими танками необхідно застосовувати спеціальні високомобільні винищувачі танків. Ця тактика могла б бути ефективною засобом протидії танковим проривів «бліцкригу», але для того типу бойових дій, який був характерний для другої половини Другої світової війни, вона не підходила, оскільки німці перестали застосовувати стратегію концентрованих танкових ударів.

У результаті такого підходу американці до моменту висадки в Нормандії підійшли, маючи лише середні танки M4 (в тому числі і з посиленим озброєнням) незважаючи на наявність цілком успішних програм із заміни M4 новим типом. Програма виробництва важкого танка M26 «Першинг» також не була реалізована.

Після захоплення плацдарму союзникам довелося впритул зіткнутися з німецькими танковими дивізіями, які були кинуті на оборону «Фортеці Європа», і тут з'ясувалося, що союзники недооцінили ступінь насичення німецьких військ важкими типами бронетехніки, особливо танками «Пантера». У прямих зіткненнях з німецькими важкими танками «Шермани» мали дуже мало шансів. Англійці до певної міри могли розраховувати на свої Sherman Firefly, чия відмінна гармата справила на німців велике враження (настільки велике, що екіпажі німецьких танків намагалися в першу чергу вразити саме Firefly, а потім вже розправитися з іншими). Американці, які розраховували свою нову гармату, швидко з'ясували, що для впевненої поразки «Пантери» у лоб потужності його бронебійних снарядів все ж таки недостатньо.